Доля дарує кожному з нас Учителя. Так, саме УЧИТЕЛЬ - з великої букви. Це може бути твій перший учитель; можливо, ти зустрінеш його вже у старших класах. Але це буде та людина, яку ти назвеш своєю другою матір*ю, бо вона назавжди стане частиною твого життя, пройде з тобою через роки, надихаючи на добро.          Цей учитель, щиро закохавши тебе у свій предмет, стане твоїм другом і порадником, прикладом у будь якій ситуації. Він буде завжди поруч: у радості й біді, у ваганнях і прийнятті важливих рішень. Поруч із ним ти побачиш себе іншими очима і будеш намагатися стати кращим, розумнішим, добрішим, щоб бути гідним його прихильності та дружби, його любові.        Як це важливо - мати такого учителя у житті! Я зовсім не заперечую ролі батьків, але впевнений, що багатьма найкращими рисами свого характеру та поведінки людина завдячує саме улюбленому вчителеві: любов'ю до людей, до рідної землі, працелюбністю, відповідальністю, гідністю.      Учитель вчить нас бути вдячними батькам і старшим друзям як за похвалу, так і за докір, бо похвала свідчить про твоє вдосконалення, а докір чи осуд допомагають зрозуміти якісь помилки і навчитися жити по-людськи. 
      "Вчителько моя, зоре світова..." Як прекрасно і як влучно названо в цій поезії А. Малишка вчительку. Дійсно, як зоря ранкова дарує радість нового дня, так і вчитель дарує нам щоденну радість пізнання світу, майстерно "ліпить" з нас справжню Людину. 

Джерело: http://pedagogika.at.ua/forum/85-1217-1